Виноградна галерея біля будинку: як створити живу стіну із лози

Виноград — це унікальна рослина, здатна не лише дарувати солодкі плоди, а й до невпізнання змінювати простір навколо себе. Виноградна галерея біля будинку здавна вважалася ознакою особливого затишку та гостинності господаря.

Виноградна галерея біля будинку

Це не просто опора для лози, а справжня жива архітектура, що дарує жадану прохолоду в спекотний полудень та створює неповторну атмосферу для відпочинку. Створення такої конструкції вимагає розуміння біології лози та технічної кмітливості, адже галерея має бути не лише красивою, а й витримати вагу потужних рукавів та важких грон протягом десятиліть.

Це не лише про врожай, а й про архітектуру саду, створення затишку та особливу естетику подвір’я. Це ідеальний варіант для вашого будинку або дачі, оскільки він поєднує практичне виноградарство з ландшафтним дизайном.

Природно, кожен господар намагається, щоб і його будівля була привабливою, і земля використовувалася якомога раціональніше. Виноградна галерея найкраще підходить для декоративного оформлення ділянки Виноград можна саджати біля стін приватних будинків, дачних будівель, альтанок. При цьому не обов’язково дотримуватися рекомендованих для промислового виноградарства схем посадки, можна виходити з конкретних параметрів будівлі. Тому наведу приклад, а розрахунки вже зробите самі.

Посадка виноградної лози

Уздовж добре освітленої стіни будинку довжиною 6 м на відстані 1,5 м від неї можна посадити через кожні 75 см 8 кущів винограду. Перед посадкою однорічний приріст саджанців підрізують на 2–3 вічка, а коріння — на 10–12 см. Підготовлені у такий спосіб саджанці ставлять вимочувати в посуд із водою на 1–2 доби. При цьому однорічний приріст повинен перебувати вище рівня води. Після вимочування саджанці виймають із води і вмочають їхню кореневу систему в бовтанку з коров’яку та глини (1:1).

До посадки в кожну яму вносять добре перемішані із землею органічні та мінеральні добрива (з розрахунку 3–5 кг перегною, 100 г суперфосфату та 50 г калійної солі на одну посадкову яму). Коріння саджанця рівномірно розподіляють на горбку, влаштованому в середині ями. Потім її на 1/3 засипають приготовленим ґрунтом і добре трамбують, далі в яму вливають відро води. Після повного всотування води яму засипають землею і роблять над саджанцем горбок висотою 5–6 см. Біля саджанця ставлять заздалегідь приготовлений кілочок.

Кращими для посадки є сорти з підвищеною морозостійкістю, наприклад:

• Грудневий;
• Блек гранд;
• кишмиш Юпітер;
• Агат донський та інші.

Формування першого ярусу кущів

На другий рік після посадки починають формування кущів. Обов’язковою вимогою пропонованого способу є чіткий розподіл ліз по ярусах, що дозволяє ефективніше вести боротьбу з полярністю росту пагонів. Помилку роблять виноградарі-любителі, які формують із одного куща кілька ярусів, тому що згодом нижні яруси повністю оголюються.

Згідно із пропонованим способом формування кущів для першого ярусу вибирають чотири пагони. Після досягнення ними довжини 10–15 см два найбільш розвинені з них підв’язують до приштамбової опори, інші видаляють. У міру збільшення довжини пагонів їх знову підв’язують через кожні 15–20 см. Це робиться з метою надання майбутньому штамбу вертикальної форми.

При досягненні рослинами нижнього ярусу висоти штамба 1 м починають підв’язувати пагони горизонтально по каркасу й у міру їх росту продовжують підв’язування. При формуванні штамба та майбутніх рукавів видаляють пасинки й вусики. Останні вирізують ножем, залишаючи пеньок довжиною 1–1,5 мм, а пасинки прищипують нігтем великого пальця, залишаючи пеньок 0,8–1 см.

На третій рік навесні майбутні рукава підрізують на потрібну довжину (для першого ярусу — 75 см), потім підв’язують штамби й рукава до каркаса. У міру росту нових пагонів і досягнення ними довжини 10–15 см проводять обламування, а весь приріст, що розвивається на штамбах, видаляють.

На рукавах з верхньої сторони на відстані 30–35 см один від одного залишають три найбільш розвинені пагони, при цьому перший — на відстані 10–15 см від місця вигину рукава. У міру росту пагони підв’язують вертикально до шпалерного дроту. На залишених пагонах зазвичай видаляють перші 3–4 пасинки. У період вегетації на штамбах і рукавах обламують також непотрібні пагони.

Навесні четвертого року однорічну лозу підрізують на 2–3 вічка (формують ріжки). Протягом вегетації із залишених вічок на ріжках «виховують» по 2–3 пагони, які в міру росту підв’язують.

На п’ятий рік вегетації обрізують за принципом плодової ланки, а саме: нижню лозу підрізують на 2–3 вічка (сучок заміщення), а ту, що розташована вище, — на 8–10 вічок на плодоносіння (плодова стрілка). Після плодоносіння в наступному році навесні плодову стрілку видаляють.

Формування другого та третього ярусів виноградної галереї

Для кущів другого й третього ярусів на другий рік вегетації встановлюють приштамбові опори необхідної висоти, а при досягненні пагонами довжини 10–15 см вибирають найбільш сильний (розвинений з головки куща), підв’язують його до приштамбової опори. Подальша технологія ідентична формуванню кущів нижнього ярусу.

Навесні третього року пагони підрізують на висоту штамба. Під час вегетації при досягненні пагонами довжини 10–15 см вибирають два пагони на 10–15 см нижче верхнього зрізу і підв’язують, а інші зі штамба видаляють. У міру росту підв’язують їх у горизонтальному положенні (рукава).

Навесні четвертого року лозу підрізують на довжину рукавів (другий і третій яруси — 1,5 м) і надалі проводять ті ж зелені операції, що й на третій рік у першому ярусі. Різниця полягає в тому, що замість трьох пагонів залишають п’ять на такій же відстані, як написано вище.

Навесні п’ятого року всю лозу підрізують на 2–3 вічка (подальша технологія така ж, як для кущів першого ярусу на четвертому році вегетації). Третій ярус уздовж стінки (посередині) формують за технологією другого ярусу. Виняток становлять крайні кущі, з яких формують одноплечі кордони за тією ж технологією.

Важливим агроприйомом із догляду за виноградним кущем, особливо в молодому віці, є катарування. Лопатою розкопують землю навколо головки куща на глибині 15–20 см і різальним інструментом видаляють усе коріння, яке розвинулося на цій глибині. З метою кращого загоєння утворених ран катарування слід проводити при настанні стійкої теплої погоди з температурою повітря вище +20 градусів.

Виноградна галерея — це проєкт, який потребує часу та зусиль на старті, але він окупається сторицею. Це інвестиція у ваш комфорт та візуальну насолоду на багато років. Дотримуючись правильної агротехніки та обравши надійну конструкцію, ви перетворите звичайний прохід біля будинку на місце сили, де кожен крок під зеленою стелею лози даруватиме спокій та натхнення.